ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Термін «тригонометрія», який походить від грецьких слів «тригон» — трикутник і «метрео» — вимірюю і означає в перекладі «вимірювання трикутників», був запропонований у 1595 р. німецьким математиком В. Б. Пітіском (1561 — 1613).

Тригонометрія, як астрономія і географія, зародилася й розвивалася у Вавилоні, Єгипті, Китаї, Індії та інших країнах. Значного розвитку тригонометрія як частина астрономії набула у Стародавній Греції. Греки першими почали розв'язувати прямокутні трикутники, у зв'язку з чим склали тригонометричні таблиці. У цих таблицях містилися довжини хорд, що відповідали центральним кутам круга сталого радіуса. Фактично це були таблиці синусів, оскільки лінія синусів дорівнює половині хорди.

Перші тригонометричні таблиці було складено давньогрецьким астрономом і математиком Гіппархом (близько 150 р. до н.е.). Він увів також географічні координати — широту і довготу, визначив відстань від Землі до Місяця.

Таблиці синусів складали також індійські астрономи, які розглядали і косинус.

Тригонометричні таблиці високої точності було складено у XV ст. середньоазіатським ученим ал-Каші (XIV—XV ст.) та німецьким астрономом і математиком Регіомонтаном (1436—1476).

У Росії перші тригонометричні таблиці, в складанні яких брав участь Л. Ф. Магницький (1669—1739), було видано у 1703 р.

Вчення про тригонометричні функції почало розвиватися ще в IV—V ст. у працях індійських учених. Термін «sinus» хоч і був введений латинською мовою у XII ст., але переклали його з індійської «архадживе», що означає половина хорди.

Термін «косинус» походить від скорочення двох слів «sinus complementi» — синус доповнення (sin (90° - х)), які вживав Регіомонтан.

У IX—X ст. середньоазіатські вчені ввели поняття тангенса, котангенса, секанса (величини, оберненої до косинуса) і